Управління УСП у Вінницькій області

 

Закон України

«Про аварійно-рятувальні служби» (Витяг)



Українська Служба Порятунку (УСП) у своїй діяльності керується:
Законом України
«Про аварійно-рятувальні служби»
а саме: (Витяг з Закону)

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 3. Завдання та функції аварійно-рятувальних служб
Основними завданнями аварійно-рятувальних служб є:
проведення під час виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах і територіях аварійно-рятувальних робіт;
ліквідація надзвичайних ситуацій та окремих їх наслідків;
виконання робіт із запобігання виникненню та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та щодо захисту від них населення і територій;
захист навколишнього природного середовища та локалізація зони впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій та катастроф.
Відповідно до покладених на них завдань основними функціями аварійно-рятувальних служб є:
забезпечення готовності своїх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням;
пошук і рятування людей на уражених об’єктах і територіях, подання у можливих межах невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя й здоров’я стані, на місці події та під час евакуації до лікувальних закладів;
ліквідація особливо небезпечних проявів надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіаційного та бактеріального зараження, інших небезпечних проявів;
контроль за готовністю об’єктів і територій, що ними обслуговуються, до проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій;
участь у розробленні та погодження планів реагування на надзвичайні ситуації на об’єктах і територіях, що ними обслуговуються;
участь у проведенні експертизи проектних рішень щодо поліпшення захисту об’єктів і територій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій;
участь у роботі комісій з прийняття в експлуатацію об’єктів, які потребують аварійно-рятувального обслуговування;
участь у підготовці рішень з питань створення, розміщення, визначення обсягів матеріальних резервів для ліквідації надзвичайних ситуацій;
організація ремонту та технічного обслуговування аварійно-рятувальних засобів, розроблення та виробництво їх окремих зразків;
пропаганда у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та участь у підготовці працівників підприємств, установ та організацій і населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій.
Завдання і функції конкретних аварійно-рятувальних служб визначаються їх статутами чи положеннями, які погоджуються з центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та затверджуються згідно з законодавством.

Стаття 4. Основні принципи державної політики щодо діяльності аварійно-рятувальних служб
Державна політика щодо діяльності аварійно-рятувальних служб здійснюється на основі таких принципів:
постійна готовність аварійно-рятувальних служб до проведення аварійно-рятувальних робіт;
постійне підтримання високого рівня професіоналізму рятувальників, відповідності вимог до якості підготовки особового складу аварійно-рятувальних служб міжнародним стандартам у цій сфері;
раціональна дислокація аварійно-рятувальних служб та їх формувань з урахуванням потенційної небезпечності об’єктів і територій;
координація діяльності та державної підтримки аварійно-рятувальних служб усіх форм власності;
єдиноначальність та централізованість керівництва державними аварійно-рятувальними службами;
виправданий ризик та відповідальність керівників аварійно-рятувальних служб за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних робіт;
пріоритетне здійснення заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;
використання економічних методів в управлінні діяльністю аварійно-рятувальних служб;
добір особового складу аварійно-рятувальних служб за станом здоров’я, постійне підтримання необхідного фізичного та психологічного рівня підготовки рятувальників;
соціальна захищеність особового складу аварійно-рятувальних служб;
використання позитивного світового досвіду організації діяльності аварійно-рятувальних служб і проведення аварійно-рятувальних робіт.

Стаття 5. Сфера діяльності аварійно-рятувальних служб, створених на професійній основі
Аварійно-рятувальні служби обслуговують окремі території, а також підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Постійному та обов’язковому обслуговуванню аварійно-рятувальними службами підлягають:
підприємства, організації з видобутку і переробки твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, експлуатації продуктопроводів, а також ті, що будують, експлуатують або ліквідують підземні виробки та споруди різного призначення;
споруди транспортних підприємств, організацій з підвищеними вимогами до рівня безпеки їх експлуатації (морські та річкові порти, аеродроми та аеропорти, метрополітен тощо);
металургійні, хімічні, радіаційно небезпечні, вибухо- і пожежонебезпечні та інші підприємства, організації із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також ті, що застосовують у своєму виробництві або зберігають сильнодіючі отруйні речовини;
рекреаційні зони та інші території у період масового відпочинку людей або занять промислом, який не суперечить законодавству, в тому числі місця туристичної активності;
райони відповідальності України за організацію обслуговування повітряного руху;
водні об’єкти України, у тому числі в зоні відповідальності України в Чорному та Азовському морях, на річках Дніпрі та Дунаї.
Перелік об’єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов’язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, визначається згідно з законодавством.
Об’єкти та окремі території, які підлягають постійному та обов’язковому обслуговуванню комунальними і аварійно-рятувальними службами громадських організацій, визначаються центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, органом місцевого самоврядування, що створюють ці служби, та законодавством.

Стаття 6. Права аварійно-рятувальних служб
Державні та комунальні аварійно-рятувальні служби у разі здійснення заходів щодо запобігання виникненню і ліквідації надзвичайних ситуацій та окремих їх наслідків мають право:
обстежувати з метою профілактики виникнення надзвичайних ситуацій об’єкти і території, що ними обслуговуються;
подавати власникам підприємств, установ та організацій, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування пропозиції щодо поліпшення протиаварійного стану об’єктів і територій та усунення виявлених порушень вимог безпеки;
скасовувати власні погодження планів реагування на надзвичайні ситуації або їх окремі позиції у разі невідповідності фактичному стану безпеки об’єкта чи території;
використовувати на договірних засадах засоби зв’язку, транспорту та інші матеріально-технічні ресурси підприємств, установ та організацій для рятування людей та виконання термінових робіт або доставки в зони надзвичайних ситуацій особового складу, спеціального оснащення і вантажів;
безоплатно і безперешкодно одержувати від підприємств, установ та організацій, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання покладених на аварійно-рятувальну службу завдань;
безперешкодного доступу на об’єкти і території з метою виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій;
вимагати від усіх осіб, які знаходяться в зоні надзвичайної ситуації, додержання правил, запроваджених встановленими заходами безпеки;
брати участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах і територіях, що ними обслуговуються.
Аварійно-рятувальні служби, що створюються громадськими організаціями, мають права, передбачені абзацами п’ятим — дев’ятим, а аварійно-рятувальні служби, що створюються підприємствами, установами та організаціями, — абзацами шостим — дев’ятим частини першої цієї статті, а також права, що визначаються їх статутами чи положеннями про них.

Розділ III КООРДИНУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ СЛУЖБ

Стаття 14. Органи координування діяльності аварійно-рятувальних служб
Органами координування діяльності аварійно-рятувальних служб є:
Кабінет Міністрів України;
центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Стаття 16. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у сфері рятувальної справи
Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у сфері рятувальної справи:
забезпечує проведення в життя відповідної державної політики;
керує рятувальною справою на державному рівні;
створює професійні аварійно-рятувальні служби та здійснює керівництво їх діяльністю;
забезпечує та відповідає у встановленому порядку за додержання необхідного фізичного та психологічного рівня підготовки рятувальників;
розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань діяльності аварійно-рятувальних служб, запобігання надзвичайним ситуаціям та обмеження їх наслідків у межах своїх повноважень, приймає відповідні нормативно-правові акти;
затверджує порядок розроблення та затвердження планів реагування на надзвичайні ситуації та планів взаємодії у разі їх виникнення;
координує роботу міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері рятувальної справи, діяльність усіх аварійно-рятувальних служб;
контролює здійснення органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади у сфері реагування на надзвичайні ситуації стосовно діяльності створених ними аварійно-рятувальних служб;
організовує в установленому порядку навчання та атестацію аварійно-рятувальних служб і рятувальників;
забезпечує в межах своєї компетенції державний нагляд і контроль за діяльністю аварійно-рятувальних служб та їх готовністю до реагування на надзвичайні ситуації;
керує роботами, пов’язаними з ліквідацією великих аварій, катастроф, наслідків природного стихійного лиха;
налагоджує міжнародне співробітництво з питань рятувальної справи, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід у цій сфері, забезпечує виконання відповідних міжнародних договорів;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Рішення центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо проведення аварійно-рятувальних робіт та ліквідації надзвичайних ситуацій, прийняте в межах його повноважень, є обов’язковим для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Стаття 18. Керівництво аварійно-рятувальними роботами
Уповноважений керівник з ліквідації надзвичайної ситуації утворює робочий орган — штаб з ліквідації надзвичайних ситуацій. Положення про штаб з ліквідації надзвичайних ситуацій затверджується Кабінетом Міністрів України.
Уповноважений керівник з ліквідації надзвичайної ситуації призначається з урахуванням заздалегідь розроблених планів реагування на надзвичайні ситуації. Зазначеними планами обов’язково передбачається спеціальне навчання і періодичне тренування осіб, які можуть призначатися уповноваженими керівниками з ліквідації надзвичайних ситуацій.

Розділ IV ЛІКВІДАЦІЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Стаття 19. Залучення аварійно-рятувальних служб до ліквідації надзвичайних ситуацій
Залучення аварійно-рятувальних служб до ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється:
згідно з планами реагування на надзвичайні ситуації на об’єктах і територіях, що ними обслуговуються;
згідно з планами взаємодії у разі виникнення надзвичайної ситуації на інших об’єктах і територіях;
за рішенням органів, які здійснюють управління діяльністю аварійно-рятувальних служб, на підставі звернень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, на територіях і об’єктах яких сталася надзвичайна ситуація.
Залучення аварійно-рятувальних служб до ліквідації надзвичайних ситуацій за межами території України здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України на підставі міжнародних договорів України.

Стаття 20. Загальні засади діяльності аварійно-рятувальних служб під час ліквідації надзвичайних ситуацій
Аварійно-рятувальні служби під час ліквідації надзвичайних ситуацій повинні забезпечити:
оперативне визначення обстановки, що склалася внаслідок надзвичайної ситуації, зони ураження об’єкта чи території і основних напрямів дій, пов’язаних з ліквідацією надзвичайної ситуації;
вжиття термінових заходів для пошуку і рятування людей на уражених об’єктах та територіях і подання невідкладної медичної та іншої допомоги потерпілим;
визначення небезпечних факторів та додержання особовим складом вимог правил безпеки під час проведення аварійно-рятувальних робіт;
створення необхідних умов для підтримання працездатності особового складу;
зосередження в зоні надзвичайної ситуації необхідних сил, засобів, резервів та своєчасне введення їх у дію за призначенням;
оперативне усунення ускладнень, що виникають під час ліквідації надзвичайних ситуацій;
координацію дій своїх аварійно-рятувальних формувань.
Під час ліквідації надзвичайних ситуацій ведеться оперативно-технічна документація та складається звіт про роботу аварійно-рятувальної служби, пов’язану з ліквідацією надзвичайної ситуації, який є складовою частиною матеріалів з розслідування надзвичайної ситуації. Види і зразки оперативно-технічної та звітної документації встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи за погодженням з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
Витрати на проведення окремих аварійно-рятувальних робіт, понесені державними та комунальними аварійно-рятувальними службами під час ліквідації надзвичайної ситуації, підлягають обов’язковому відшкодуванню (повністю або частково) відповідними підприємствами, установами та організаціями. Аварійно-рятувальним службам громадських організацій відшкодовуються безпосередні витрати, пов’язані з ліквідацією надзвичайної ситуації (вартість палива, зносу устаткування тощо). Види аварійно-рятувальних робіт, витрати на проведення яких підлягають відшкодуванню, та порядок відшкодування цих витрат визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відшкодування завданої підприємствам, установам та організаціям, що знаходяться в зоні надзвичайної ситуації, шкоди у разі залучення до виконання робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій їх транспортних засобів, обладнання, іншого майна здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України.
Матеріальні збитки, пов’язані з пошкодженням необхідними функціональними діями під час ліквідації надзвичайної ситуації майна, яке знаходиться на об’єктах і територіях, де безпосередньо проводяться аварійно-рятувальні роботи, аварійно-рятувальна служба відповідним юридичним та фізичним особам не відшкодовує.

Розділ V ОБОВ’ЯЗКИ, ПРАВА, ГАРАНТІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РЯТУВАЛЬНИКІВ

Стаття 23. Обов’язки рятувальників
Рятувальники зобов’язані:
бути ініціативними, самовідданими та наполегливими під час ліквідації надзвичайної ситуації;
активно проводити аварійно-рятувальні роботи, вживати всіх необхідних заходів для рятування людей, подання їм невідкладної медичної та іншої допомоги, не допускати невиправданих ризиків;
виконувати вимоги відповідних статутів, положень, правил тощо з питань проведення аварійно-рятувальних робіт;
бути готовими до проведення робіт, пов’язаних з рятуванням потерпілих людей та ліквідацією надзвичайних ситуацій, удосконалювати свої професійні здібності, постійно підтримувати свій фізичний і психологічний стан на належному рівні;
утримувати в належному стані довірені їм засоби індивідуального та колективного захисту та засоби для ліквідації надзвичайних ситуацій.
Інші обов’язки рятувальників визначаються відповідними статутами, посадовими інструкціями тощо.
Обов’язки рятувальників професійних аварійно-рятувальних служб зазначаються у контрактах, які укладаються з ними під час їх прийому на роботу.

Стаття 24. Права рятувальників
Рятувальники мають право на:
підвищення рівня своїх теоретичних знань, практичних навичок та майстерності за рахунок робочого часу;
харчування за рахунок коштів аварійно-рятувальних служб під час чергування тривалістю понад 12 годин або грошову компенсацію за нього;
обов’язкове особисте страхування.
Рятувальники професійних аварійно-рятувальних служб, які протягом року брали участь у проведенні складних аварійно-рятувальних робіт, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, повинні щорічно проходити санаторно-курортне лікування, що передбачає медико-психологічну реабілітацію. Зазначене санаторно-курортне лікування, забезпечення медичним обслуговуванням та необхідними медикаментами, а також проїзд до місця лікування (туди і назад) здійснюються за рахунок коштів, що виділяються на утримання аварійно-рятувальних служб, а також коштів, що надходять від надання додаткових послуг аварійно-рятувальними службами. Відшкодування за невикористане санаторно-курортне лікування забороняється.
Під час проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій рятувальники мають право на:
вичерпну та достовірну інформацію, в тому числі про об’єкти, на яких проводяться аварійно-рятувальні роботи, необхідну для виконання ними своїх обов’язків;
безперешкодний допуск на територію та об’єкти, що постраждали;
екіпіровку та оснащення згідно з технологією проведення зазначених робіт;
харчування за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, на яких проводяться роботи, або відповідного органу місцевого самоврядування;
використання в порядку, передбаченому цим Законом, для рятування людей та у випадках крайньої необхідності засобів зв’язку, транспорту, інших матеріальних засобів підприємств, установ та організацій, що знаходяться в зоні проведення аварійно-рятувальних робіт;
позачергове придбання квитків на всі види транспорту для проїзду до місця проведення аварійно-рятувальних робіт. Рятувальники мають право створювати в установленому порядку свої професійні спілки.

Стаття 25. Страхування рятувальників
Рятувальники у разі зарахування їх до штату професійної аварійно-рятувальної служби або залучення в індивідуальному порядку чи в складі об’єктової аварійно-рятувальної служби до проведення аварійно-рятувальних робіт підлягають обов’язковому особистому страхуванню на випадок захворювання, часткової або повної втрати працездатності, загибелі (смерті), спричинених виконанням обов’язків рятувальників, зазначених у контрактах, укладених під час їх прийому на роботу, або договорах щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучаються.
Страховими подіями для рятувальників є загибель (смерть) під час виконання ними обов’язків, зазначених у контрактах або договорах щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучалися, смерть, що настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва або захворювання в період і у зв’язку з виконанням ними зазначених у контрактах або договорах обов’язків, а також втрата працездатності, що виникла внаслідок виконання цих обов’язків чи проведення таких робіт. Зв’язок страхової події з виконанням рятувальниками обов’язків, зазначених у контрактах або договорах, встановлюється під час розслідування зазначених випадків згідно із законодавством.
Страхування рятувальників професійних аварійно-рятувальних служб здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та громадські організації, які створюють аварійно-рятувальні служби, за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих служб.
Страхування рятувальників, які були залучені до проведення аварійно-рятувальних робіт в індивідуальному порядку чи в складі об’єктових аварійно-рятувальних служб, здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що залучили рятувальників до проведення цих робіт, за рахунок коштів, які виділяються на їх проведення.
Страхування здійснюється на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку займає рятувальник, але не менше однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок та умови обов’язкового особистого страхування рятувальників встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 29. Правові та соціальні гарантії
На особовий склад професійних аварійно-рятувальних служб, який обслуговує підприємства, установи та організації з шкідливими та небезпечними умовами праці, поширюються гарантії прав громадян на охорону праці, встановлені законодавством про охорону праці для працівників цих підприємств, установ та організацій.
За рятувальниками професійних аварійно-рятувальних служб після їх виходу на пенсію при загальному стажі роботи в цих службах на посадах рятувальників понад 20 років, а також у разі каліцтва, що настало під час чи внаслідок виконання службових обов’язків, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.
Рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також громадських організацій, що створюють професійні аварійно-рятувальні служби, для рятувальників можуть встановлюватися додаткові гарантії соціального захисту.

Стаття 31. Гарантії соціального захисту громадян, які залучаються на добровільних засадах до проведення аварійно-рятувальних робіт
Залучення громадян, які не є рятувальниками, до проведення аварійно-рятувальних робіт здійснюється за наявності рішення уповноваженого керівника з питань ліквідації надзвичайної ситуації, їх письмової згоди та обов’язкового особистого страхування за рахунок бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
На громадян, які залучаються до проведення аварійно-рятувальних робіт, поширюються права, передбачені частиною третьою статті 24 цього Закону.

Стаття 32. Відповідальність у сфері рятувальної справи
У разі проведення аварійно-рятувальних робіт неатестованими аварійно-рятувальними службами, допуску до них неатестованих рятувальників відповідні посадові особи цих служб несуть відповідальність згідно із законодавством.
За непрофесійне проведення аварійно-рятувальних робіт, навмисне заподіяння шкоди здоров’ю громадян під час їх виконання, а також навколишньому природному середовищу, матеріальним та культурним цінностям рятувальники несуть відповідно цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Рятувальники, які виконують свої функції згідно з наданими їм правами та відповідно до своїх обов’язків, не несуть відповідальності за завдані збитки під час проведення аварійно-рятувальних робіт.

Розділ VI МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ТА ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ СЛУЖБ

Стаття 34. Наукове забезпечення діяльності аварійно-рятувальних служб
Наукові дослідження з проблем організації та технології проведення аварійно-рятувальних робіт, створення для цього технічних засобів та обладнання, розроблення індивідуальних та колективних засобів захисту рятувальників здійснюються на договірних умовах науково-дослідними та проектно-конструкторськими підприємствами, установами та організаціями за замовленням центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи або погодженим з ним замовленням інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій.

Розділ VII НАГЛЯД, КОНТРОЛЬ ТА ЗВІТНІСТЬ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ СЛУЖБ

Стаття 36. Нагляд та контроль за діяльністю аварійно-рятувальних служб
Державний нагляд здійснюють:
центральний орган виконавчої влади по нагляду за охороною праці — за готовністю аварійно-рятувальних служб до локалізації та ліквідації аварій;
спеціальна інспекція центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи — за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Контроль за діяльністю аварійно-рятувальних служб, забезпеченням їх постійної готовності до проведення аварійно-рятувальних робіт та робіт щодо запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у межах своєї компетенції здійснюють центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та підприємства, установи та організації, у тому числі громадські, що створюють аварійно-рятувальні служби.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 14 грудня 1999 року
N 1281-XIV


Создан 08 ноя 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником