Управління УСП у Вінницькій області

 

Зкон України

Про демократичний цивільний контроль



Українська служба порятунку (УСП) в своїй діяльності керується

З А К О Н О М У К Р А Ї Н И

Про демократичний цивільний контроль над
Воєнною організацією і правоохоронними
органами держави
Посилаючись на :

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 46, ст.366 )


Розділ I

ОСНОВИ ДЕМОКРАТИЧНОГО ЦИВІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ
НАД ВОЄННОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ І ПРАВООХОРОННИМИ
ОРГАНАМИ ДЕРЖАВИ .

Стаття 1. Визначення основних термінів


Демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та
правоохоронними органами держави (далі - цивільний контроль) -
комплекс здійснюваних відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) і
законів України правових, організаційних, інформаційних заходів
для забезпечення неухильного дотримання законності й відкритості в
діяльності всіх складових частин Воєнної організації та
правоохоронних органів держави, сприяння їхній ефективній
діяльності і виконанню покладених на них функцій, зміцненню
державної та військової дисципліни.

Стаття 2. Основні завдання цивільного контролю

Цивільний контроль має забезпечувати:

пріоритет політичних підходів до вирішення питань військового
будівництва, спрямування діяльності всіх складових частин Воєнної
організації та правоохоронних органів на реалізацію визначених
засадами внутрішньої і зовнішньої політики завдань у сфері
національної безпеки і оборони, правоохоронної діяльності з метою
становлення і розвитку громадянського суспільства та зміцнення
конституційного правопорядку в державі, здійснення визначених
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) функцій у сфері національної
безпеки, оборони та зміцнення громадського порядку;

дотримання законності в діяльності всіх складових частин
Воєнної організації та правоохоронних органів держави;

підтримання політичної стабільності в суспільстві, створення
умов, які унеможливлюють використання Збройних Сил України та
інших військових формувань, правоохоронних органів для обмеження
прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу,
усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності, а також в
інтересах окремих осіб, політичних партій, громадських
організацій;

попередження та недопущення порушень конституційних прав і
свобод, захист законних інтересів громадян України, які
перебувають на службі у Збройних Силах України, інших військових
формуваннях, утворених відповідно до законів України, та у
правоохоронних органах, осіб, звільнених з військової служби, а
також членів їхніх сімей;

урахування громадської думки, пропозицій громадян та
громадських організацій при обговоренні й ухваленні рішень з
питань діяльності Збройних Сил України, інших військових
формувань, правоохоронних органів та посадових осіб у сфері
оборони, національної безпеки, зміцнення громадського порядку і
законності;

виділення відповідно до законів у необхідних обсягах і
раціональне використання бюджетних коштів, спрямовуваних на
утримання і функціонування Воєнної організації та правоохоронних
органів держави, зокрема на реформування Збройних Сил України;

використання за цільовим і функціональним призначенням
державного майна, переданого в управління Збройним Силам України
та іншим військовим формуванням, а також правоохоронним органам;

своєчасне, повне і достовірне інформування органів державної
влади та суспільства про діяльність Збройних Сил України, інших
військових формувань, правоохоронних органів, забезпечення її
відповідності вимогам Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів
України, нормам міжнародного права, реальній військово-політичній
і криміногенній обстановці, завданням забезпечення надійної
оборони і безпеки держави, зміцнення громадського порядку.

Стаття 4. Принципи здійснення цивільного контролю

Цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними
органами держави здійснюється на основі:

верховенства права, неухильного дотримання вимог
законодавства, яким регулюються цивільно-військові відносини,
діяльність Збройних Сил України, інших військових формувань,
правоохоронних органів;

розмежування функцій і повноважень політичного керівництва
Воєнною організацією держави і правоохоронною діяльністю та
професійного військового управління Збройними Силами України,
іншими військовими формуваннями, правоохоронними органами,
унеможливлення дублювання їхніх функцій;

взаємодії й відповідальності органів державної влади та
органів військового управління і правоохоронних органів у межах,
визначених законодавством, за здійснення оборонної політики та
політики у справі зміцнення законності й громадського порядку, за
своєчасне і всебічне матеріально-фінансове забезпечення Збройних
Сил України, інших складових частин Воєнної організації,
правоохоронних органів держави для виконання покладених на них
функцій;

деполітизації та деідеологізації контролю. Службові
(посадові) особи, здійснюючи згідно із цим Законом функції
контролю у сфері оборони і безпеки держави та правоохоронної
діяльності, не можуть бути зв'язані рішеннями політичних партій чи
громадських організацій;

прозорості видатків на національну безпеку і оборону,
правоохоронну діяльність, утилізацію та ліквідацію озброєнь,
попередження і ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій;

здійснення діяльності Збройних Сил України, інших військових
формувань на принципах єдиноначальництва і суворої дисципліни;

відкритості для суспільства інформації про діяльність
Збройних Сил України та інших складових частин Воєнної
організації, правоохоронних органів держави, яка не становить
державну таємницю, з урахуванням визначеної законами специфіки
державних правоохоронних органів;

відповідальності посадових осіб за своєчасність, повноту і
достовірність інформації, що надається, та за реагування на
звернення громадян, громадських організацій, виступи засобів
масової інформації;

судового захисту прав суб'єктів цивільного контролю.

Стаття 5. Предмет цивільного контролю

Предметом цивільного контролю у сфері оборони і безпеки,
правоохоронної діяльності держави є:

обґрунтованість рішень державних органів з військових питань
та питань правоохоронної діяльності з точки зору відповідності їх
засадам внутрішньої і зовнішньої політики, міжнародним
зобов'язанням України за укладеними договорами, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

хід виконання програм реформування Збройних Сил України,
інших військових формувань, зокрема програм переведення Збройних
Сил України на контрактну форму комплектування особовим складом,
вирішення проблем соціальної і професійної адаптації
військовослужбовців, які підлягають звільненню або звільнені в
запас чи у відставку, забезпечення їх житлом та конверсії колишніх
військових об'єктів, військового, військово-політичного та
військово-технічного співробітництва з іншими державами та
міждержавними союзами, створення і розвитку виробництва нових
видів озброєнь та військової техніки, конверсії оборонних
підприємств і виробництв, відчуження і реалізації військового
майна, приватизації підприємств, що віднесені до сфери управління
Міністерства оборони України та інших центральних органів
виконавчої влади, інших загальнодержавних програм у сфері оборони
і національної безпеки, правоохоронної діяльності; формування і
реалізація кадрової політики в цих сферах;

стан військово-патріотичного виховання молоді, підготовка
громадян до захисту Батьківщини;

питання експорту та імпорту озброєнь та військової техніки;

дотримання вимог Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів
України стосовно прав і свобод громадян, які перебувають на службі
в Збройних Силах України, інших військових формуваннях,
правоохоронних органах, стану правової і соціальної захищеності
осіб, які підлягають призову на військову службу, проходять
військову службу або знаходяться в запасі, а також звільнених з
військової служби та членів їхніх сімей;

формування, затвердження і використання визначених законом
про Державний бюджет України видатків на потреби оборони,
національної безпеки, правоохоронної діяльності; дотримання
бюджетного законодавства в цих сферах;

формування, фінансове забезпечення і виконання оборонного
замовлення, планів мобілізаційної підготовки і мобілізації,
заходів щодо утилізації та ліквідації озброєнь, попередження
надзвичайних ситуацій та подолання їх наслідків;

дотримання законів України при вирішенні питань про допуск
підрозділів збройних сил інших держав на територію України та під
час перебування їх на її території;

дотримання законності при розгляді органами державної влади,
військовими посадовими особами звернень і скарг
військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та
членів їхніх сімей.

Стаття 6. Система та суб'єкти цивільного контролю

Система цивільного контролю над Воєнною організацією і
правоохоронними органами держави складається з:

громадського контролю.

Суб'єктами цивільного контролю над Воєнною організацією і
правоохоронними органами держави є:

громадські організації, утворювані
відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) для здійснення та
захисту прав і свобод громадян та задоволення їхніх політичних,
економічних, соціальних, культурних інтересів;

засоби масової інформації.

Стаття 7. Особливості та обмеження у здійсненні контролю

Суб'єкти цивільного контролю здійснюють свої повноваження у
сфері контролю з дотриманням встановленого законодавством України
режиму доступу до інформації, яка віднесена до державної таємниці,
а також обмежень, встановлених законом для захисту стратегічних
інтересів держави, у тому числі в разі введення надзвичайного і
воєнного стану.

Оперативні та мобілізаційні плани Збройних Сил України, інших
військових формувань, правоохоронних органів,
оперативно-розпорядчі дії їх посадових осіб контролю з боку
громадян та громадських організацій не підлягають.

Контроль за діяльністю Служби безпеки України, розвідувальних
і контррозвідувальних органів України, оперативних підрозділів,
які проводять оперативно-розшукову діяльність, а також підрозділів
дізнання та досудового слідства здійснюється з дотриманням вимог
законів України "Про Службу безпеки України" ( 2229-12 ), "Про
розвідувальні органи України" ( 2331-14 ), "Про контррозвідувальну
діяльність" ( 374-15 ), "Про оперативно-розшукову діяльність"
( 2135-12 ), "Про Військову службу правопорядку в Збройних Силах
України" ( 3099-14 ), інших законів та Кримінально-процесуального
кодексу України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ).

Розділ V

ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ НАД ВОЄННОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ
І ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВИ

Стаття 19. Участь громадян у здійсненні контролю

Громадяни України беруть участь у здійсненні цивільного
контролю над Воєнною організацією держави та правоохоронними
органами як через громадські організації, членами яких вони є,
через депутатів представницьких органів влади, так і особисто
шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав
людини та його представника у справах захисту прав
військовослужбовців або до іншого державного органу в порядку,
визначеному Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та Законом України
"Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ).

Громадським організаціям, зареєстрованим у встановленому
порядку, гарантується відповідно до Конституції України
( 254к/96-ВР ), цього Закону і статутних положень можливість:

запитувати та отримувати в установленому порядку від органів
державної влади, у тому числі від органів військового управління,
інших організацій, підприємств і установ, що належать до Воєнної
організації держави, правоохоронних та інших органів інформацію,
яка не містить державної таємниці, з питань діяльності Збройних
Сил України, інших військових формувань, правоохоронної
діяльності;

проводити наукові дослідження з проблем військового
будівництва, організації оборони, забезпечення безпеки країни,
боротьби із злочинністю, проводити публічне обговорення їх
результатів, створювати для цього громадські фонди, центри,
колективи експертів тощо;

проводити громадську експертизу проектів законів, рішень,
програм, представляти свої висновки і пропозиції відповідним
державним органам для врахування в ході реформування Збройних Сил
України, інших складових частин Воєнної організації та
правоохоронних органів держави;

брати участь у громадських дискусіях та відкритих
парламентських слуханнях з питань реформування і діяльності
Збройних Сил України, інших ланок Воєнної організації та
правоохоронних органів держави, проблем правового і соціального
захисту військовослужбовців, членів їхніх сімей;

знайомитися з умовами служби, життя і побуту
військовослужбовців;

через суб'єктів права законодавчої ініціативи виступати із
законодавчими ініціативами в галузі військового будівництва,
правоохоронної діяльності, соціального захисту
військовослужбовців, пенсіонерів та членів їхніх сімей.

Стаття 20. Роль засобів масової інформації у здійсненні
цивільного контролю

Засоби масової інформації, висвітлюючи проблеми у сфері
національної безпеки і оборони, боротьби із злочинністю, на основі
об'єктивної інформації про службу, життя і побут
військовослужбовців, процеси, що відбуваються в армійському
середовищі, формують громадську думку, сприяють підвищенню
престижу служби захисників Вітчизни, зміцненню довіри суспільства
до Збройних Сил України, інших складових частин Воєнної
організації держави, правоохоронних органів.

Засоби масової інформації:

у встановленому порядку можуть запитувати та безоплатно
отримувати від органів військового управління, інших органів
державної влади, організацій, підприємств і установ, які належать
до Воєнної організації держави, правоохоронних органів, відкриту
інформацію, документи і матеріали з питань, віднесених до їхньої
компетенції. Керівники відповідних органів, установ, підприємств і
організацій зобов'язані безперешкодно надавати таку інформацію;

поширюють отриману інформацію через пресу, радіо,
телебачення, засоби глобальної інформаційної мережі Інтернет та в
інший спосіб, дотримуючись вимог законодавства щодо збереження
державної таємниці;

публікують офіційні відповіді органів державної влади та
військового управління на матеріали, що були оприлюднені раніше.

З метою систематичного інформування громадськості про
діяльність Воєнної організації держави і правоохоронних органів,
наявні проблеми в цій сфері та їх вирішення відповідні органи
державної влади та військового управління періодично, за
заздалегідь оприлюдненим розкладом, проводять прес-конференції,
вміщують на веб-сторінках Інтернету і оновлюють відповідні
матеріали. З цією ж метою періодично - раз на рік - видається
"Біла книга" про діяльність Збройних Сил України.

Розділ VI

ГАРАНТІЇ ЗДІЙСНЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ НАД
ВОЄННОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ І ПРАВООХОРОННИМИ
ОРГАНАМИ ДЕРЖАВИ

Стаття 21. Обов'язки органів військового управління,
посадових осіб Збройних Сил України, інших
військових формувань, правоохоронних органів щодо
сприяння у здійсненні цивільного контролю

З метою забезпечення відкритості для громадськості
функціонування Воєнної організації держави, правоохоронних
органів, створення необхідних умов для здійснення демократичного
цивільного контролю в цій сфері:

державні органи, діяльність яких пов'язана з Воєнною
організацією держави, охороною громадського порядку і боротьбою із
злочинністю, сприяють визначеним цим Законом суб'єктам цивільного
контролю в одержанні необхідної інформації і надають допомогу у
виконанні їхніх функцій;

Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ
України, інші центральні органи виконавчої влади, органи
військового управління, їх посадові особи зобов'язані розглядати
звернення громадських організацій про порушення
прав військовослужбовців, працівників правоохоронних органів,
членів їхніх сімей або неналежне виконання наданих законом
повноважень і функцій відповідними органами у сфері оборони,
національної безпеки, охорони громадського порядку, їх посадовими
і службовими особами та у встановлений законом строк повідомляти
заявників і засоби масової інформації про результати розгляду та
вжиті заходи;

органи управління Збройних Сил України, інших військових
формувань, правоохоронних органів заздалегідь повідомляють органи
місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а за
необхідності також населення щодо військових навчань та інших
заходів, якщо вони можуть зачіпати права територіальних громад,
майнові та інші інтереси громадян або створювати загрозу для життя
і здоров'я людей.

Інформування громадськості, здійснення взаємодії Збройних Сил
України, інших військових формувань, правоохоронних органів з
громадськими організаціями, покладається на одного із заступників керівника міністерства, іншого центрального органу
виконавчої влади, якому підпорядковуються створювані у зазначених
органах прес-служби та підрозділи по зв'язках із громадськістю.

Стаття 22. Відповідальність за порушення законодавства про
цивільний контроль

Службові (посадові) особи та громадяни, винні в невиконанні
або порушенні законодавства, що регулює здійснення цивільного
контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами
держави, несуть відповідальність згідно із законодавством.




Українська Служба Порятунку (УСП)у своїй діяльності керується:




У К А З О М
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про Стратегію національної безпеки України

Стратегія національної безпеки України


1. Загальні положення

Стратегія національної безпеки України (далі - Стратегія)
визначає принципи, пріоритетні цілі, завдання та механізми
забезпечення життєво важливих інтересів особи, суспільства і
держави від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Правовою основою розробки та реалізації Стратегії є
Конституція України ( 254к/96-ВР ), Закон України "Про основи
національної безпеки України" ( 964-15 ), інші закони України та
міжнародні угоди, ратифіковані Верховною Радою України, які в
сукупності визначають засади політики держави у сфері національної
безпеки.

Головна мета Стратегії - забезпечити такий рівень
національної безпеки, який би гарантував поступальний розвиток
України, її конкурентоспроможність, забезпечення прав і свобод
людини і громадянина, подальше зміцнення міжнародних позицій та
авторитету Української держави у сучасному світі.

2. Принципи забезпечення національної єдності
та захищеності життєво важливих інтересів особи,
суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз

Національна єдність як запорука забезпечення ефективного
захисту інтересів особи, суспільства і держави досягається за умов
поваги до гідності людини та реалізації таких життєво важливих
національних інтересів України:

прав і свобод людини і громадянина;

суверенітету України, її територіальної цілісності,
недоторканності державного кордону, демократичного конституційного
ладу, верховенства права;

обмеження втручання держави у діяльність економічних
суб'єктів, громадян, громадських організацій та політичних партій,
релігійних об'єднань;

захисту навколишнього
природного середовища;

Політика національної безпеки, що спрямована на захист цих
життєво важливих національних інтересів, базується на таких
визначених законодавством України принципах:

пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

своєчасність і адекватність заходів захисту національних
інтересів реальним і потенційним загрозам;

демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і
правоохоронними органами держави;

залучення громадянського суспільства до процесу вироблення та
реалізації політики національної безпеки;


2.1. В Україні суспільно-політичні події останніх років, як і
в перші роки незалежності, гостро порушили проблему забезпечення
національної єдності та соборності Української держави, вирішення
якої ускладнюють:

низька ефективність механізмів прийняття та виконання
державних рішень, зниження професіоналізму державних службовців, поширення корупції, хабарництва, зрощення бізнесу й політики у цьому середовищі;

слабкість та розпорошеність інституцій громадянського
суспільства, що не дозволяє належним чином реалізовувати їхній
потенціал стосовно демократизації суспільного життя;

2.2. Стан економічної безпеки залишається складним внаслідок
дії низки викликів та загроз, зумовлених:

збереженням структурних деформацій у національній економіці,
неефективністю використання матеріальних ресурсів, зокрема
енергетичних,
неефективністю захисту права власності,
недосконалістю податкової системи, низькою ефективністю
податкового адміністрування та контролю за використанням бюджетних
асигнувань;

недосконалістю механізмів захисту внутрішнього ринку від
несумлінної конкуренції з боку імпортної продукції, неефективністю
боротьби з контрабандою;

високим рівнем тінізації економіки,
поширенням тіньової зайнятості, розповсюдженням напівлегальних
методів ухилення від оподаткування, криміналізацією економічних
відносин, наявністю в країні організованих злочинних угрупован,
.

2.3. Спостерігається посилення екологічних та техногенних
загроз національній безпеці внаслідок:

критичного стану основних виробничих фондів та комунальної
інфраструктури населених пунктів, що спричиняє передумови для
виникнення надзвичайних ситуацій та екологічних катастроф;

невирішеності проблем підтримання у належному технічному
стані, гідротехнічних споруд, подолання наслідків
Чорнобильської катастрофи;

неприпустимо високого антропогенного навантаження на
довкілля, у тому числі обумовленого накопиченням надлишкових, не
придатних для подальшого застосування боєприпасів, застарілої та
непотрібної для Збройних Сил України військової і спеціальної
техніки, озброєння, вибухових речовин.

2.4. Не вдається забезпечити відповідність сектору безпеки
України потребам суспільства:

правоохоронні органи України в їх нинішньому стані
неспроможні здійснювати надійний захист прав і свобод людини і
громадянина, ефективну боротьбу із злочинністю, зокрема
організованою, криміналізацією економіки, корупцією;

критичний стан озброєння та військової техніки, низький
рівень забезпечення та підготовки Збройних Сил України, що ставить
під загрозу можливість виконання ними завдань оборони держави.

2.6. Мінливе і суперечливе зовнішнє середовище
характеризується посиленням дії чинників, які ставлять під загрозу
стратегічну стабільність у світі:

активізується боротьба за природні ресурси, насамперед за
контроль над джерелами енергоносіїв та шляхами їх доставки;

загострюється проблема неконтрольованого розповсюдження зброї
масового ураження та засобів її доставки. Україна з її
науково-технологічним потенціалом, ядерними, хімічними,
ракетно-космічними виробництвами може бути об'єктом зацікавленості
міжнародних терористичних угруповань;

зростає небезпека ескалації "заморожених" і виникнення нових
регіональних конфліктів біля кордонів України. Йдеться,
насамперед, про довготривале невирішення конфліктів у
Придністров'ї та на Кавказі, чому сприяє залучення до них інших
держав, а також "тіньового" бізнесу та міжнародних злочинних
угруповань.

2.7. Найсерйознішу небезпеку для світової спільноти та
окремих держав, у тому числі й України, створює тероризм. Ця
загроза значно посилюється через ймовірність використання ним
зброї масового ураження. Також мають місце окремі терористичні
прояви як засіб реалізації економічних та політичних інтересів.

Україна також стала об'єктом зростаючої зацікавленості
міжнародних злочинних угруповань, зокрема у сферах відмивання
брудних грошей, незаконної міграції, торгівлі людьми, зброєю,
небезпечними матеріалами, наркотичними речовинами тощо.

2.8.
Наближається до критичного стан безпеки
інформаційно-комп'ютерних систем в галузі державного управління,
фінансової і банківської сфери, енергетики, транспорту, внутрішніх
та міжнародних комунікацій тощо.

3. Стратегічні цілі, пріоритети та завдання
політики національної безпеки

Сучасна динаміка суспільних процесів в Україні й світі
зумовлює необхідність формування адекватної, ефективної та
економічно виправданої системи управління національною безпекою,
спроможної забезпечити поступ суспільства і держави на шляху до
спільноти розвинутих демократичних країн.

Стратегічною метою політики національної безпеки України є
забезпечення державного суверенітету та територіальної цілісності,
національної єдності на основі демократичного поступу суспільства
і держави, додержання прав і свобод людини і громадянина.

Стратегічними пріоритетами політики національної безпеки є:

3.1. Досягнення національної єдності та консолідації
суспільства
3.2.
Потребує нового імпульсу вдосконалення системи взаємодії
органів державної влади з інститутами громадянського суспільства.

Слід забезпечити реальне розмежування суспільних, державних
та комерційних (приватних) інтересів, бізнесу і влади; посилити
протидію корупції, у тому числі політичній, зокрема шляхом
удосконалення відповідного законодавчого забезпечення.

Поступ демократичних перетворень, вимагають удосконалення системи державної влади.
Вона має бути побудована на європейських демократичних цінностях,
забезпечувати відкритість та прозорість своєї діяльності.


3.3. Забезпечення прийнятного рівня економічної безпеки, що
неможливе без здійснення структурної перебудови і підвищення
конкурентоспроможності національної економіки.

Для цього необхідно насамперед поліпшити інвестиційний
клімат, зокрема, шляхом забезпечення дієвого захисту права
власності, удосконалення регуляторного і корпоративного
законодавства, обмеження монополізму, розвитку фінансового і
фондового ринків.

Одним із найважливіших завдань у даному контексті є
реформування податкової системи, забезпечення спрямованості
фіскальної політики держави на зменшення питомої ваги усіх
складових матеріальних витрат в економіці.

Необхідно докорінно підвищити ефективність використання
державних коштів, забезпечити дієвий державний контроль за
діяльністю суб'єктів природних монополій, прозорість використання
ними фінансових ресурсів, ефективність тарифної та регуляторної
політики.

Заходи економічної політики держави слід спрямувати також на
зміцнення фінансового стану суб'єктів господарювання, забезпечення
їх націленості на збільшення рентабельності та капіталізації.

Поряд із реалізацією державної політики стимулювання
експорту, передусім високотехнологічного, необхідно забезпечити
випереджувальне розширення внутрішнього ринку, уникнення критичної
залежності національної економіки від кон'юнктури світових ринків.

Підвищення конкурентоспроможності національної економіки
неможливе за існуючого рівня інноваційної активності підприємств,
для підвищення якої необхідними є формування національної
інноваційної системи, розширення інвестиційних можливостей для
реалізації інноваційних проектів.

Об'єктом пріоритетної уваги держави має стати активізація
інноваційних процесів в освітній, науково-технологічній та
інформаційно-комунікаційній галузях, які в сукупності формують
інфраструктуру економіки знань - основу майбутньої
конкурентоспроможності України у глобалізованому світі.

Українська держава має бути послідовною у здійсненні
земельної реформи, забезпеченні на практиці пріоритетного розвитку
агропромислового комплексу як основи продовольчої безпеки держави.

3.4. Забезпечення енергетичної безпеки країни, насамперед
шляхом докорінного підвищення ефективності використання
паливно-енергетичних ресурсів.

Потребують нагального вирішення питання зменшення
енергетичної залежності України та диверсифікації джерел
енергопостачання, реалізації транзитного потенціалу держави,
модернізації енергетичної інфраструктури на основі впровадження
новітніх технологій.

Реалізація зазначених завдань неможлива без суттєвого
підвищення ефективності системи управління паливно-енергетичним
комплексом, забезпечення належного контролю за діяльністю
державних компаній у цій сфері, використання у національних
інтересах транзитних нафто- і газопроводів, підземних сховищ газу,
ліній електропередачі, залізниць і портів тощо.

3.5. Досягнення високих соціальних стандартів.

Це передбачає сприяння
зміцненню середнього класу та подолання бідності, створення умов для зміцнення здоров'я нації та зменшення рівня смертності населення, забезпечення доступності якісних медичних
послуг для усіх верств населення, забезпечення житлом громадян,
які потребують державної підтримки, здійснення реформи соціального
забезпечення, зокрема пенсійної реформи, тощо.

Державна політика у гуманітарній сфері має бути спрямована на
розвиток освіти і науки, реформування системи охорони здоров'я
населення, покращання морального здоров'я нації, запобігання поширенню в засобах масової інформації проявів
насильства, расової, етнічної та релігійної нетерпимості,
моральної розбещеності тощо.

Потребують невідкладного вирішення нагальні проблеми
подолання бродяжництва та дитячої безпритульності.

3.6. Створення безпечних умов життєдіяльності населення.

Має бути сформована збалансована система природокористування
на основі впровадження економічних механізмів заохочення
ощадливого споживання природних ресурсів, зменшення шкідливих
викидів, застосування відповідних сучасних екологічно безпечних
ресурсо- і енергозберігаючих технологій. Значного поліпшення
потребують екологічний стан водних ресурсів, якість питної води,
необхідні дієві заходи щодо запобігання подальшому забрудненню
Чорного та Азовського морів.

Необхідно забезпечити ефективне функціонування єдиної
державної системи цивільного захисту, запобігання та ліквідації
наслідків техногенних катастроф, підвищення рівня екологічної,
ядерної та радіаційної безпеки.

Реформування житлово-комунального господарства, модернізацію
основних фондів цієї сфери та підвищення якості
житлово-комунальних послуг.
3.7. Реформування інститутів сектору безпеки - Збройних Сил
України, інших військових формувань та правоохоронних органів з
метою забезпечення їхньої готовності до виконання завдань оборони
держави, підвищення ефективності діяльності із захисту прав і
свобод людини і громадянина, забезпечення національної безпеки,
боротьби з корупцією та злочинністю, особливо в її організованих
формах.

Пріоритетними напрямами роботи у цій сфері є:

підтримка Збройних Сил України та інших військових формувань
у стані високої боєздатності, бойової й мобілізаційної готовності,
наближення їх за складом, системою управління, навчання і
підготовки, рівнем оснащення озброєнням та військовою технікою до
стандартів збройних сил держав-членів НАТО;

підвищення рівня професіоналізму та відповідальності в усіх
ланках сектору безпеки, подальше впровадження демократичних
європейських стандартів у повсякденну діяльність його органів;

приведення кримінального законодавства і кримінального
судочинства у відповідність із стандартами і рекомендаціями Ради
Європи та Європейського Союзу;

розвиток системи стратегічного планування, координації та
контролю діяльності органів сектору безпеки;

розбудова державного кордону та його інфраструктури за
європейськими критеріями.

3.9. Розвиток системи демократичного цивільного контролю над
Воєнною організацією та правоохоронними органами держави, що
передбачає:

розвиток цивільно-військових відносин у суспільстві, у тому
числі за рахунок приведення до європейських стандартів
співвідношення цивільного та військового персоналу в органах
сектору безпеки;

залучення громадськості до вироблення та реалізації політики
національної безпеки.


4.

Ефективна реалізація стратегічних пріоритетів, основних
принципів і завдань державної політики національної безпеки,
визначених цією Стратегією, потребує вдосконалення правових та
організаційних механізмів управління національною безпекою, його
відповідного інтелектуально-кадрового і ресурсного забезпечення.

4.1. Удосконалення системи управління національною безпекою

Розвиток системи управління національною безпекою України має
здійснюватися у напрямах:

шляхом:



- розвитку правових засад управління національною безпекою
через розробку відповідних законів, концепцій, доктрин, стратегій
і програм, зокрема, антикорупційного законодавства, Національної
програми протидії тероризму і екстремізму, Концепції розвитку
Воєнної організації держави, Концепції розвитку національної
інноваційної системи, Національної стратегії формування
інформаційного суспільства;

- удосконалення законодавства з питань соціального
забезпечення військовослужбовців, співробітників правоохоронних і
розвідувальних органів та членів їхніх сімей з метою підвищення
рівня соціального захисту цих категорій громадян;

підвищення ефективності планування, координації і контролю за
діяльністю суб'єктів забезпечення національної безпеки та їх
відповідальності шляхом:

- підвищення ефективності діяльності суб'єктів забезпечення
національної безпеки з упереджувального отримування інформації для
своєчасного виявлення існуючих і нових типів внутрішніх і
зовнішніх загроз, розробка дієвих заходів щодо їх запобігання та
нейтралізації;

- розробка та впровадження загальнодержавної системи
визначення та моніторингу порогових значень показників
(індикаторів), що характеризують рівень захищеності національних
інтересів у різних сферах життєдіяльності та виникнення реальних
загроз національній безпеці;

- проведення комплексного огляду оборонно-промислового
комплексу України, розробка державної програми його інтеграції в
євроатлантичний простір;

- активізації механізмів та контролю діяльності
органів виконавчої влади з реформування Збройних Сил, інших
військових формувань, передбачених законами України "Про основи
національної безпеки України" і "Про Раду національної
безпеки і оборони України".


4.3. Принципи і механізми державного та громадського контролю
реалізації Стратегії

Стратегія національної безпеки України відповідно до Закону
України "Про основи національної безпеки України" ( 964-15 ) є
документом, обов'язковим для виконання.

Однією з ключових умов для досягнення цілей і завдань
політики національної безпеки, визначених Стратегією, є
запровадження дієвого громадського контролю за її
реалізацією.

Такий контроль здійснюється на основі принципів:

верховенства права, неухильного додержання вимог
законодавства, яким регулюється діяльність суб'єктів забезпечення
національної безпеки;

чіткого розмежування функцій і повноважень органів державної
влади та місцевого самоврядування у сфері управління національною
безпекою;

взаємодії та відповідальності суб'єктів забезпечення
національної безпеки за реалізацію політики національної безпеки,
її належне ресурсне забезпечення;

прозорості основних напрямів видатків на національну безпеку
і оборону держави;

ефективності контролю за використанням фінансових
і матеріальних ресурсів у сфері національної безпеки;

відкритості інформації про діяльність суб'єктів забезпечення
національної безпеки, що не становить державну таємницю;

відповідальності посадових осіб за своєчасність, повноту і
достовірність інформації, що надається, та за належне реагування
на звернення громадян, громадських організацій, виступи у засобах
масової інформації.

Суттєву роль у реалізації політики національної безпеки мають
відігравати інститути громадянського суспільства, у тому числі
шляхом здійснення громадського контролю за діяльністю органів
державної влади у цій сфері. Активна діяльність інститутів
громадянського суспільства сприятиме зміцненню гарантій додержання
законності, прав і свобод людини та громадянина, забезпеченню
адекватності системи національної безпеки загрозам національним
інтересам та економічним можливостям держави.

Конституція ( 254к/96-ВР ) і закони України надають для цього
необхідні можливості. Водночас механізми громадського контролю
потребують удосконалення шляхом:

своєчасного і достовірного інформування суспільства, у тому
числі через підготовку та періодичне оприлюднення "білих книг" про
діяльність у цій сфері органів державної влади;

проведення громадської експертизи проектів
нормативно-правових актів, концепцій і програм з питань
національної безпеки та врахування її висновків;

широкого залучення громадськості до обговорення найбільш
гострих проблем національної безпеки в ході опрацювання
відповідних державних рішень;

створення громадських експертних рад при органах виконавчої
влади, які діють у сфері забезпечення національної безпеки.


Создан 08 ноя 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником